“Джанні Родарі -чудовий казкар”

Джанні Родарі (1920-1980)

 Поет і письменник, журналіст і педагог, громадський діяч і добрий друг дітей Родарі прожив недовге, але надзвичайно яскраве, наповнене творчою працею життя.

 Джанні Родарі народився 23 жовтня 1920 року у містечку Оменья, на півночі Італії, біля підніжжя Альп. Батько помер, коли хлопчику виповнилося лише дев’ять років і для сім’ї настали важкі часи. Їм довелося переїхати в Варце, де легше було знайти роботу і мати влаштувалась служанкою в багатий дім. Хлопчик ріс жвавим і веселим, понад усе любив книжки. За характером він був дуже вразливим і всім серцем сприймав несправедливість.

 Мати, прагнучи дати сину освіту, влаштувала його на повне утримання в духовну семінарію. Але священиком юнак не став. Спочатку він вчителював, даючи приватні уроки, потім перейшов в початкову школу. І тут вперше розкрився унікальний талант Родарі – його рідкісний дар спілкування з дітьми – розповідати про складне просто, з вигадкою, складати на ходу всілякі небилиці, які не мають прямого відношення до уроку, але які пробуджують фантазію дітей.

 Вчителювання було перервано війною: Родарі йде воювати з фашистами в ряди Опору і в 1944 році вступає в члени італійської комуністичної партії. Після війни він стає журналістом, його матеріали на тему виховання і дитячої психології, бесіди з батьками і педагогами друкуються в газетах Мілана та Риму.

 З роботою в газеті італійських комуністів „Уніта”(„Єднання”) пов’язане народження Джанні Родарі як дитячого поета і письменника. Одного разу головний редактор, в порядку партійного доручення, запропонував молодому журналістові організувати на сторінках газети веселий куточок для дітей італійських робітників.

 В заснованому в 1948 році „Куточку для малят ” майбутній письменник почав друкувати вірші для дітей трудової Італії, близькі за формою до дитячого фольклору.„Куточок для малят ” мав великий успіх. „Уніта” і запропонували створити додаток до газети – щотижневий дитячий журнал „Піоньєре”. Саме тут, на його сторінках, вперше була надрукована повість-казка „Пригоди Цибуліно”(1951).

 Герой казки – веселий, дотепний і вигадливий хлопчик – цибулинка Цибулино – мандрує по казковій країні, захищаючи бідняків, і борючись з гнобителями. В кінці казки Цибулино і його друзі скидають принца Лимона і встановлюють вільну республіку, в якій люди живуть добре і всі діти ходять до школи.

 Джанні Родарі дав нове життя самому жанру літературної казки. Він невимушено приніс у казку сучасне життя з його незвичними для казки проблемами.                                                                                                               В „Торті у небі ” йому вдається перемогти войовничих генералів. Адже ні вчені, ні військові не могли повірити в те, що з неба може прилетіти не небезпека, не державна таємниця, а звичайнісінький торт.

 Зовсім незвичними виявилися „Казки по телефону ”. Їх розповідає своїй доньці батько, який комівояжером весь час мандрує по Італії. Щовечора він дзвонить додому – і починається нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводиться платити, то і казки виявляються зовсім короткими, але цікавими, дотепними і мудрими.

 Не менш захоплюючі історії приваблюють дітей у казці „Подорож голубої стріли”, де від своєї хазяйки – різдвяної феї втікають іграшки

 Діти усього світу знають і люблять його твори:

 Літературна доля Родарі парадоксальна. На батьківщині письменника недооцінювали значення літератури для дітей взагалі і творчості Родарі зокрема.                                                                                                                                 Його вірші та казки отримали широке визнання дітей і дорослих в 1950-х роках за кордоном, зокрема в Радянському Союзі, і тільки потім на батьківщині, в Італії. Починаючи з 60- х років неухильно утверджується слава Джанні Родарі як дитячого письменника.

 В 1970 році до немалого подиву всієї Італії йому присуджується найпочесніша нагорода в галузі дитячої літератури – Міжнародна премія імені Г.-К. Андерсена.

 Джанні Родарі, цей талановитий письменник, якого знають і люблять у всьому світі, прожив лише 60 років. 14 квітня 1980 року після невдалої операції, Джанні Родарі несподівано помер.

“14 жовтня :Покрова,день козацтва і захисника України”

А чи знаєте ви, що  свято Покрови Пресвятої Богородиці святкується в Україні не лише як народне – релігійне свято, а як свято національне, бо матір Богородиця є також символом і покровителькою нашої держави. Покрова – це свято православної церкви,  встановлене на честь події, що сталося 910 року в Константинополі. У ніч на неділю в храмі зібралося багато людей. Всі вони щиро молилися, благали, щоб Небесна Заступниця врятувала їх від ворогів, які оточили місто. Серед них був і праведний чоловік на ім’я Андрій зі своїм учнем Єпіфанієм. Вони побачили як Пресвята Богородиця Діва Марія в оточенні ангелів і пророків молилася на колінах. Потім Пресвята Діва зняла з голови біле покривало і з молитвою про спасіння людей розпростерла його над головами віруючих. Ця з’ява так вразила і надихнула людей, що вони зібравши останні сили вдарили по ворогах і перемогли їх, порятувавши місто від облоги! Звістка про цю чудесну з’яву Божої Матері, заступниці Богородиці, дуже швидко розлетілася по всьому світі. Відтоді християни на честь цієї події встановили свято – Покров Пресвятої Богородиці, яке й відзначають 14 жовтня кожного року. 

Пресвята Богородиця, як свідчать історики, була символом і покровителькою українських козаків. Вони носили натільний хрест з її зображенням, а коли вибирали місце для спорудження Січі, то спершу на найкрасивішому й найвідкритішому місці споруджували Покровську церкву, а вже опісля зводили всі інші будівлі.

Говорять, що Покров – покровитель весілля. У селах це свято також вважалося переважно «дівочим» – адже Богородиця є заступницею жіночої та дівочої долі. Вона милостива до тих дівчат, які шанують батько й матір, переймають неньчину науку до праці, охайності і підтримують власну духовну і фізичну чистоту. Вірячи у здатність Покрова сприяти шлюбу, дівчата рано-вранці бігли до церкви, щоб поставити свічку перед образом Покрова Богородиці. Молилися приговорюючи: «Свята мати, Покровенько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою».

 Покров Богородиці простягається над усією землею. Над тобою, наді мною, над нашими родинами, над нашою Батьківщиною. Тож дякуймо їй за опіку в  будні і в свята, в радості і в смутку, а особливо у дні праздників, під час яких особливо почитаємо Пресвяту Богоматір.

“Бібліотека- світ інформації, знань,успіху”

30 вересня  в Україні відзначається  Всеукраїнський день  бібліотек.  Це свято встановлено у зв’язку з великим внеском бібліотечних працівників України у розвиток освіти, науки і культури нашої держави та необхідністю подальшого підвищення ролі бібліотек у житті суспільства.Саме з цього приводу, напередодні свята, зав.бібліотекою   була підготовлена і оформлена  книжкова  виставка – інсталяція під назвою «В храмі розумних думок».

“Золота письмениця України”

Дара Корній народилася 20 вересня 1970 року в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.
Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (Українська академія друкарства нині). Мама, виховує двох діток – Даринку та Максимка, яких вважає найвагомішим та найважнішим здобутком у житті. Працює у Львівській національній академії мистецтв.
Дякуючи власним діткам, тобто складанням для них на ніч казочок, і відбулося її попадання в літературу. Пише для маляток (журнал «Ангелятко», «Ангеляткова наука»), для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник») та, звісно, для дорослих, для всіх тих, хто ще й досі вірить в диво.
Захоплення – дохристиянська міфологія, праукраїнські вірування, етнографія, казки, народна музика, книги.
Лауреат третьої премії конкурсу «Коронація слова-2010» за роман «Гонихмарник». Роман вийшов друком у видавництві «Клуб сімейного дозвілля», м. Харків. «Гонихмарник» – її перший «дорослий» роман. Після його виходу у світ авторка здобула неофіційне звання «української Стефані Майєр». «Моя донька зачитувалась вампірськими сагами Майєр і щоразу із запалом переказувала мені їх сюжети, – зізнається Дара Корній. – Мене злило те, що українські підлітки захоплюються чужинською міфологією, не здогадуючись навіть, наскільки потужним є пласт рідної української міфології. Гонихмарником прагнула довести, що рідна міфологія нічим не гірша, а навіть краща за світову».
Роман «Гонихмарник» був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» – «Відкриття себе» імені В. І. Савченко.

“Оксана Забужко :нова хвиля української літератури”

Оксана Забужко-поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист, філософ, науковець, перекладач – все це поєднується у творчому таланті Оксани Забужко. Вона має своїх читачів з 1985 року. Їй є що сказати. Їй дуже імпонує теза, яку вона сама сформулювала: «Перша і головна заповідь письменника – не збреши. За мій текст, моє слово я готова відповідати в будьякому суді до Страшного включно». Творчість Оксани Забужко – багатогранна. Когось вона зачаровує, когось обурює. Однак ніхто не залишається байдужим…                                                                    Народилася Оксана Стефанівна Забужко 19 вересня 1960 року в Луцьку, в сім’ї філологів-україністів. За словами письменниці, правдиве родове прізвище в сім’ї було не «Забужко», а «Забузькі».     Репресії проти української інтелігенції, розпочаті у вересні 1965 р., змусили родину покинути рідне місто та переїхати у 1968 р. до Києва «Оксана Забужко стала світлим променем у нашому письменстві, пов’язавши різні покоління, різних митців різних культур» (Євген Сверстюк).                                       У 2012 р. Оксана Забужко отримала відзнаку «Золотий письменник України». У 2013 р. письменниця стала лауреатом восьмої літературної премії Angelus-2013 за «Музей покинутих секретів» (перекладач Катажина Котинська). Знає багато мов, визнана інтелектуальним лідером свого покоління. Книги Оксани Забужко, що має репутацію феміністки, інтелектуалки та патріотки, видані в 15 країнах світу, а їх загальний тираж перевищив кількість за півмільйона.                                                                                                                        Дуже приємно, що в фонді й нашої бібліотеки є твори цієї письменниці. Пропонуємо познайомитися з ними детальніше.

” Не стане Україна на коліна ,якщо до зброї став її народ”



Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. Як відомо, бої за стратегічний об’єкт Донбасу – місто Іловайськ, тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але тут втрутилася російська армія.    У плани  Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська.                          

     У наслідок вторгнення регулярних підрозділів Збройних Сил РФ та їх маршу в напрямку міста Іловайськ батальйони МВС України потрапили в оточення .                                                                                   28 серпня становище  наших військових стало критичним.                                                                                                            Вторгнення російських військ на територію України відбувалося протягом 24-29 серпня 2014 року. Тим часом,президент Росії Володимир Путін, , граючи роль миротворця, 29 серпня запропонував проросійським бойовикам відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор»  став для наших військових дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових.    Так,за офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» :   366 українських воїнів загинуло, 429-отримали поранення різного ступеня тяжкості, 128- потрапили в полон,158- вважаються зниклими безвісті.                                                                                                                                    Про ці та інші події  російсько-укаїнської      війни написані книги,які є у фонді нашої бібліотеки.

.

” Хай святиться ім’я твоє, Україно”

День Незалежності є дуже важливим для кожного українця. Цей день є не лише святом, коли ми одягаємо гарну вишиванку, робимо красиві фото, але й часом, коли ми просто маємо згадати про минуле України, про те, що  відбувається у країні зараз, бо це є невід’ємною частиною нас самих. Адже, незважаючи на усі перешкоди на шляху до суверенітету, ми й наші предки змогли зберегти нашу мову, культуру, звичаї і, звичайно, прагнення до свободи, яке наче передається українцям з покоління в покоління.Незалежність – це, насамперед, можливість говорити те, що ти думаєш, і мати свою думку. Може іноді трохи неправильну, але все ж могти будь-де і будь-кому її висловити. Але ні в якому разі не можна плутати свободу із вседозволеністю. Адже незалежність – це перш за все відповідальність за власні дії. Чи справді бути незалежним так легко? Вважаю, що ні, бо за справжню незалежність треба боротися, працюючи над собою щодня. Впродовж віків багато хто намагався обмежити нашу свободу,але ми повинні залишатись незламними, як і наша вільна і незалежна держава

“Пройшов Спас – пішло літо від нас”

19 серпня у православних християн в Україні урочисто відзначається Яблучний Спас або Преображення Господнє. За церковними канонами, саме у цей день відбувалося чудесне преображення Ісуса Христа, яке побачили його учні. Головним обрядом цього дня є освячення плодів і злаків у церквах, зокрема яблук, бо їсти їх до цього дня вважалося гріхом.

Шановні користувачі! Саме до цих свят бібліотека підготувала книжково-ілюстративну виставку «Прийшов Спас – пішло літо від нас». Література, представлена на виставці, містить етнографічні нариси та докладні рецепти традиційних страв національної кухні. Ви познайомитеся зі звичаями, яких дотримувалися наші предки, збираючись за святковим столом. Аби народне свято відбулось і відбулося вдало, варто заздалегідь підготуватись до нього. Як це зробити, допоможуть матеріали нашої виставки, яка експонується в читальній залі нашої бібліотеки.

“Медовий Спас”

Нарву чебрецю і зеленої мʼяти.

і маківок спілих у кошик складу.

Ще меду й води приготую до свята,

і ранком до церкви з дарами піду.

Вже літа вінець, на осінь звертає.

Коротшає день, до Спасівки йде.

Сад яблуком спілим мене пригощає

і місяць поважно у хмарах бреде.

Медовії ріки, рої відлетіли,

жнива залишили колючу стерню.

Бабусині грушки на сонці поспіли

і трави шовкові жовтіють на пню.

А тут Маковій, Перший Спас із медами.

І коржики з маком, солодкі млинці.

Освячені води на пару з садами

і краплі святої води на щоці.

Літо неможливо собі уявити без традиційних свят. Одними з таких особливих і улюблених є Спас. Згідно з церковним календарем, існує три Спаси, які прийнято святкувати в Україні. Кожен із цих днів має свої особливості та обрядові традиції.

Хочете дізнатися, чому до Яблуневого Спаса слов’янам було заборонено їсти яблука і готувати з них що-небудь?  Читайте далі…

Свято Маковея (14 серпня) – Перший, або, як його ще називають у народі, Медовий чи Спас на воді. Назву «Маковей» цей день отримав дещо пізніше, тому що на цю дату також припадає вшанування семи Великомучеників Маковеїв. Українці щиро полюбили це свято, в яке прийнято освячувати букети з польових і лісових квітів (чорнобривці, календулу, барвінок, айстри, м’яту, чебрець, соняшники тощо), а також головки маків. Квіти і трави завжди сплітали окремим букетом. Його складали в залежності від потреб кожної родини: м’ята оберігає від напастей і приносить щастя; соняшник грав роль сонця, що освітлює і зігріває будинок; дикий мак або мак-видюк розсіював темряву. Такий барвистий оберіг перев’язують червоною стрічкою, а окремо робили букетик із макових головок. Після освячення мак зберігали біля образів до весни, а потім розсіювали на городі для врожаю. Сушені ж квіти впліталися дівчатам у коси на Благовіщення.

Традиційними стравами на Маковея вважають пісний борщ із грибами і коржиками або «ломанці». Перед вживанням їжі вранці необхідно було обов’язково випити води, оскільки на Перший Спас вона свята.

                            

“Пророк не своєї Вітчизни”

26липня відзначаємо 140-річчя від дня народження видатного українського прозаїка, драматурга, політика, громадського діяча, художника Володимира Винниченка. Для  відзначення цієї  дати для користувачів бібліотеки проведено  медіазнайомство  “Пророк не своєї Вітчизни”. .Володимир Кирилович Винниченко – знакова постать у літературі та в історії українського національно-державного відродження. Він не тільки мистецьки зобразив свою добу, але й був її активним творцем. Із думкою про возвеличення нашої нації, піднесення України на рівень європейських держав, працював Винниченко на літературній ниві та боровся за державну незалежність.  Винниченко своєю творчістю повертається до прихильників його таланту, це повернення необхідне, бо без його художньої спадщини немислиме духовне життя України.В читальному залі бібліотеки оформлено  виставку-портрет «Я благословляю життя…», на якій представлені видання художніх творів письменника , література,яка знайомить відвідувачів бібліотеки з багатогранним життєвим і творчим шляхом.